Бренд ніндзя — це не тільки роли преміум-класу, а ще величезне ком'юніті справді талановитих людей, кожен з яких унікальний по-своєму.

У нашій новій рубриці #ninjafam ми будемо знайомити вас із деякими з них. Першою гостею ніндзя стала радіоведуча Анна Астровська, яскравий голос якої вже близько семи років звучить на найпопулярніших радіостанціях України.

Відео інтерв'ю, а також розіграш сету улюблених ролів Анни ви знайдете за посиланням у нашому Instagram. Наш діалог вийшов настільки цікавим і захопливим, що просто не помістився в 90 секунд, тому нижче ділимося всією нашою бесідою в текстовому форматі.

Як почався твій шлях? Ти розповідала, що твій голос називали не медійним.

Коли мені було 14-15 років, я проходила курси молодіжної журналістики у своєму рідному місті Кременчуці. До нас у гості завітала радіоведуча, я її послухала і сильно загорілася ідеєю, прямо: "хочу-хочу-хочу!".

А вона мені відповіла щось із розряду: "дитино, це не твоє, у тебе не медійний голос". Думаю, не секрет, що в підлітковому віці голос часто змінюється. А на той момент у мене був дуже високий і тоненький тембр голосу, до того ж я дуже швидко говорила.

Не хочу про це особливо говорити, але за кілька років я прийшла працювати на радіо, і, якраз-таки, зайняла місце цієї ведучої, а вона пішла далі своєю дорогою. Тому ніколи не бійтеся йти до своєї мети!

Що ви найбільше любите у своїй роботі?

Я люблю свою роботу, тому що це величезна доза адреналіну, яку ти отримуєш у житті. Коли ти виходиш в ефір, то кожне твоє слово почує вся Україна, у тебе немає права на помилку. Це шалена відповідальність.

Особливо зараз, коли в Україні вже третій рік триває повномасштабна війна. Вона не закінчилася, потрібно доносити людям інформацію про важливі збори, розповідати новини, оскільки радіо — це величезний медійний інструмент для інформування всіх громадян нашої країни.

А в перші дні війни відповідальність була ще більшою. Ми розуміли, що в багатьох містах України у людей не було ні інтернету, ні мобільного зв'язку, було тільки радіо. І тільки через нього люди дізнавалися новини.

Чи є у тебе мрія, пов'язана з професією?

Я хочу поставити рекорд України з найтривалішої трансляції — для цього потрібно бути в ефірі 72 години. Цей челендж вимагає серйозної підготовки, можливо, мені знадобиться допомога якихось енергетиків.

Розкажи про якісь ляпи в етері?

За час моєї роботи таких ситуацій було достатньо. Усі вже не згадаю, але деякими з радістю поділюся.

1) Уявіть: за вікном осінь. Саме найжахливішу її пору, коли все сіро, за вікном іде дощ, ти прокидаєшся, а сонця ще немає. У цей момент потрібно їхати на роботу.

Спершу у мене не працює шлагбаум, і я довго не можу виїхати з території будинку. Потім, під час паркування, я проливаю каву на іншу машину, причому білу, а власниця цього авто стоїть поруч. Скандал, драма, але зрештою все закінчується добре, якщо не брати до уваги моменту, коли я витирала серветкою свою машину.

Я спізнююся на роботу, приїжджаю без настрою, а це ранковий ефір — 7 ранку. І ти повинен нести радість слухачам, налаштовувати їх на позитивний день. І я сказала щось надихаюче з розряду: "насправді погода — це те, що у вас у серці, тому знаходьте сонце в собі".

І потім, ще не встигнувши вимкнути мікрофон, кажу: "погода, звичайно, повне дно" — і це потрапляє в ефір. Знаєте, мені потім зателефонував програмний директор і сказав: "Аня, вітаю, ти єдина людина, яка сказала правду в ефірі". Ось такий ось кумедний випадок.

2) Знаєте, хтось живе у квартирі, хтось живе у друзів, а хтось живе на радіо. Був у нас ведучий вечірнього ефіру, не буду називати його ім'я. Так от, він говорив, що йому незручно добиратися додому, хоча тоді ще не було комендантської години. Тому він ночував на радіостанції. У принципі, там було зручне місце для ночівлі, там навіть був душ, у який я іноді ходила, коли вдома не було світла.

І от, ведемо ми якось ранковий ефір, у руках чашки кави, і бачимо, як він проходить повз нас замотаний у рушник і з баночкою шампуню. І ми такі: "Доброго ранку".

Погодьтеся, не часто таке зустрінеш в офісі на роботі.

3) Якось раз під час ефіру я випадково зламала стійку мікрофона. Трансляцію потрібно було вести ще приблизно годину, а я ось так стояла, притримувала його, як у маршрутці. А паралельно ж ще щось говорити потрібно безперервно. У моменті було нереально смішно.

Хочу подякувати своєму співведучому, який мені дуже допоміг і взяв цю ношу на себе. А я просто взяла його справний мікрофон.

Також регулярно трапляються ляпи у наших гостей. Тоді ти повинен у прямому ефірі придумати, як це все скрасити і вміло викрутитися з цієї ситуації.

Але всі слухачі розуміють, що ведучий — не робот, і всі можуть помилятися. Головне після цього не стати мемом.

Зустрічати зірок української музики — хвилююче?

Коли я тільки починала працювати з артистами, я думала, що зараз усі вони будуть заходити такі в блискітках, масштабні й недосяжні, з величезним запалом енергії, як на сцені. А приходять звичайні люди, такі як ми всі.

Це дуже круто мати можливість розмовляти з ними на одному рівні, тому що в момент ефіру в кімнаті тільки ви двоє, і більше нікого. І ви розмовляєте відверто як якісь давні друзі.

Я рада, що зараз у моєму оточенні досить багато артистів, яких я сміливо можу назвати друзями.

Як готуєтесь до інтерв'ю та спільних ефірів?

Коли до мене приходять артисти, з якими я ще не знайома в житті, то я серйозно готуюся до ефірів. Потрібно подивитися біографію артиста, цікаві факти про нього, особливо якщо йдеться про когось нового — хто тільки починає свій шлях. Інформації про них мало, але потрібно знати, про що поговорити.

Також ти обов'язково дивишся їхні соціальні мережі: це чудовий інструмент, щоб зрозуміти, що нового сталося в артиста вчора або навіть сьогодні вранці, відчути його настрій. Можливо, йому варто зробити кави, поки він їде на студію. Це завжди налаштовує на бесіду.

Кого з українських артистів ви завжди із задоволенням слухаєте як на роботі, так і в житті?

Я відкрию одну таємницю. Радіоведучий, де б він не працював, він — меломан. За свою кар'єру ти можеш змінити багато радіостанцій, відповідно і музика, яку ти слухаєш, постійно змінюється від жанру до жанру. Коли ти працюєш на радіо, ти постійно маєш бути в курсі всіх новинок. Під час ефіру ти не маєш часу зайти на вікіпедію чи щось там загуглити, це все має бути в твоїй голові. І потрібно всю цю інформацію доносити слухачам.

Тому скажу, що я — справжній меломан. Можу слухати весь діапазон від репу до класичної музики, від блюзу до комерційного попу в нашій країні.

Я дуже рада, що в Україні з'явилося багато нових талановитих артистів. Наприклад, коли у нас був національний відбір на Євробачення, до нас у гості завітав гурт Ziferblat.

Якщо чесно, я раніше про них нічого не знала, ми познайомилися в ефірі. Я була здивована, що ці дуже молоді та амбітні артисти виросли на піснях The Beatles, знають усю класику.

І коли ти слухаєш їхню музику, особливо пісню, з якою вони заявили про себе на Євробаченні, то думаєш: "вау". Круто, що такої музики в Україні з кожним днем стає все більше.

А кого ще з українських музикантів порадиш послухати?

Думаю, мої наступні рекомендації більше сподобаються дівчатам.

Зверніть увагу на творчість Діани Глостер. Вона блогерка, інфлюенсерка, у неї є свій великий YouTube-канал, вона веде подкасти Gloster FM. Я з нею познайомилася ще тоді, коли вона писала класні пісні, але на радіостанції їх ще не брали. Тому що не можна так: ти записав трек, і одразу залітаєш на радіо, має пройти якийсь час.

І мені було прикро, що вона сама пише текст і музику, вона максимально творча людина, але її не помічають. І зараз, коли я бачу, як вона розвивається, мені стає приємно. Вона приходила до мене на DJ FM, а нещодавно ми були в ефірі NRG. Свою музику вона робить не для того, щоб похайпити і поставити галочку, вона живе цією справою і по-справжньому вкладає душу в свою роботу.

Також хочу порадити Мішель Андраде. Я думаю, вам буде цікаво порівняти два етапи її творчості — коли продюсером був Потап, і зараз, коли вона стала випускати треки, які подобаються їй самій. Звучання в них приголомшливе, такі якісь етнічні болівійські та іспанські мотиви. Впевнена, вам зайде.

Ну і головним відкриттям року для мене став YAKTAK. Я не дивилася "Голос діти", не дивилася "Голос країни" на 1+1. І в моменті, коли я заходжу в Top 100 Music Ukraine, бачу, що перше, друге і четверте місце чарту за YAKTAK. І я така: "а як так?"

Ну типу такого давно не було, що один артист — і це не Дорофєєва, займає одразу три топові позиції в чарті. До речі, він нещодавно приходив до мене в ефір. Йому лише 18 років, але він уже зробив великий крок на своєму професійному шляху.

Відкриттям для мене також стала KOLA, яка насправді вже понад десять років на українській сцені. Однак саме з початку повномасштабного вторгнення в Україну вона розквітла, багато хто про неї почув уперше. Просто раніше вона залишалася в тіні, і саме зміни в українському шоу-бізнесі допомогли їй пробитися і нарешті про себе заявити. Вона також із тих артистів, які живуть творчістю, а не роблять усе для того, щоб заробити гроші.

Також для мене взірець Jamala — у неї нереально крута музична освіта. Вона гігант української музики. Вона велика.

Улюблені роли в меню ніндзя?

Зазвичай я обираю класику — "Філадельфію з лососем", але мені ще подобається, коли в ролів зверху є така шапочка з чеддером, дуже смачно.

Також я обираю "Хікарі" — це для тих, хто любить тунець. І третя позиція — "Зелений дракон".

Це три мої улюблені роли, які я найчастіше замовляю в Ninja Sushi.